За спиною у команд чемпіонату області перша половина стартового кола. Попри статус минулорічного учасника Першої ліги «ЛНЗ-Лебедин» серед лідерів турніру, воно й не дивно, ця команда після знову серед еліти у якій свого часу досягла вагомих вершин. Про мотиви повернення у Вищі лігу, завдання на сезон, футболістів та власний стадіон ми поговорили з президентом команди – Андрієм Полтавцем. 

Ваша команда доволі вдало стартувала, якого початку сезону очікували Ви?

Стартували вважаю не погано. Команда на відсоткыв 50 обновилася. Зрозуміло за таких умов ми очікували, що перші матчі будуть неймовірно важкими. Але все ж, по великому рахунку, ми виграли те що мали вигравати, тому вважаю стартували достойно. Окрім того, гідно зіграли з «Зорею», дали бій діючому чемпіону (1:2). Це говорить про те, що в команди є потенціал і є куди далі прогресувати. Завдання у нас амбітні, але не захмарні: бути у трійці лідерів чемпіонату. Ставити вищі цілі і вигравати першість понад усе вважаю дещо неправильно. По-перше в області є беззаперечний лідер – «Зоря» конкуренцію якому скласти буде дуже важко, а по-друге за останні кілька сезонів ми передивилися власну позицію до чемпіонських перегонів.

Щодо кадрового потенціалу вашої команди, ви задоволені тим складом що маєте?

По великому рахунку так. Це професіонали своєї справи, ми повернули до свого складу кілька київських хлопців, які за нас виступали кілька сезонів тому, а це Артем Охременко, Сергій Карнаух, Андрій Колодяжний, також прийшов Юрій Абатуров Новачками цих хлопців назвати важко, адже три з них мали досвід виступів за нашу команду. Окрім того ми запросили Віктора Алєксандрова і голкіпера – Сергія Пальчика, решта – це ті футболісти, які вигравали з нами Першу лігу у минулому сезоні.

Два роки тому ви самі прийняли рішення припинити виступи у Вищій лізі, у цьому сезоні ви повертаєтесь, що змінилося у ваших поглядах?

Змінилися ми самі. На тій стадії наші амбіції були вищі ніж здоровий глузд. Зараз ми вирішили дещо спокійніше до цього ставити, не робити з футболу культ і не ставити завдання понад усе. Зараз головне аби у нас була добротна команда, яка є конкурентно здатною на рівні чемпіонату області. 

У минулому сезоні у вашої команди була принципова позиція, якщо виграєте Першу лігу то гратимете у Вищій, у міжсезоння були ще якісь роздуми?

Ні. Справа в тому, що коли ми прийняли рішення полишити Вищу лігу більшість з гравців залишилися з нами і грали у Першій лізі, хоча їх кваліфікація дозволяла грати у турнірі рангом вище. Відповідно перед ними у нас теж були певні зобов’язання, вони виграли Першу лігу і команда мала йти далі. Тай рівень Першої ліги відверто слабкий. Така собі відкрита першість району явно не задовольняє потреб вболівальників, які приходять на наші ігри. Також не слід забувати про молодь, яку ми виховуємо, їм теж корисно грати у адекватному турнір. Ці гравці місцеві – лебединські, хоча вони й не мають постійної ігрової практики, переважно виходячи на заміни, але їх прогрес теж залежить від рівня змагань.

Де ви бере місцеві кадри?

Футбольна школа у Лебедині у нас функціонує уже 10 років. Петро Славінський працює теж 10 років, також місцевий тренер – Сергій Табаченко працює. За цей час нам вдалося 5-6 футболістів виховати до рівня Вищої ліги, повторюсь зараз вони отримують не багато ігрової практики, але у Першій лізі та на чемпіонат Черкас є основними гравцями. Самі розумієте Лебедин село не велике, лише 4 тисячі населення, тому думаю такі цифри цілком високі для нашої школи. 

Ви говорили про принциповість нагород у цьому сезоні. Виходячи з цього своїм головним конкурентом ви вважаєте «Уманьферммаш» чи «Зорю»? (Це в розріз суботньої гри в Умані).

У думках хотілося б максимального результату, але ми розуміємо, що ще не готові до цього і на підсвідомості за нього ми не боремося. Певно, що нашим головним конкурентом у цьому сезоні буде «Уманьферммаш», окрім того є ще кілька команд які претендують на призи: «Наша Ряба», «УТК», «Ураган» - це ті команди з якими буде не просто грати і між ними розгорнеться конкуренція за нагороди. Думаю, що боротьба за друге-третє місце буде йти дуже запекло.

Ваша команда вже не перший рік виступає у чемпіонаті області, як можете оцінити його рівень.

Думаю останні два роки у цьому турнірі відбувається тенденція відкочення назад. Ми граємо у Вищій лізі з 2006-го, об’єктивно турнір розвивався до 2011-го. Саме у тому сезоні було 8 (з 12-ти) команд пристойного рівня, це і сильна команда з Чорнобаю, і потужний колектив з Умані, і у Шполі було дві команди, окрім нас це «Метровагонмаш». Саме тоді були дуже напружені майже всі матчі та непередбачувані результати. Після цього чемпіонат почав знижувати градус, можливо далася в знаки і економічна криза. Окрім того свій відбиток залишили незрозумілі інтриги, які підігрівалися у чемпіонаті. Думаю цей сезон у цьому плані буде не такий скандальний, можливо й тому, що рівень дещо знизився.

Більшість спеціалістів говорять, що головною проблемою є суддівство, тобто не їх кваліфікація, а деякі рішення. 

Думаю питання суддівства не можна вирішити на рівні області, якщо корупція у суддівстві відбувається у межах України та всього Світу. Сказати що ми, чи хтось інший поборють суддівську корупцію – це утопія. Єдине що ми можемо зробити, це як і говорив вашому ресурсу Микола Безгуба, зібратися всіма президентами і домовитися про певні принципові моменти, зокрема про те, щоб не було якихось закулісних ігор пов’язаних з арбітрами. По великому рахунку нашу команду загартували попередні події у Вищій лізі, думаю зараз нам вже нічого не страшно, та й так близько до душі навколо футбольні моменти ми не будемо брати. Але думаю ситуація з суддівством зараз дещо стабілізувалась, таких серйозних огріхів на старті сезону я ще не зустрічам, можливо це пов’язано з нижчим рівнем чемпіонату, а можливо з тим, що турнір лише почався.   

Наскільки я знаю Ви хотіли перевезти команду у Лебедин, головна проблема напевне стадіон, розкажіть яка зараз там ситуація, як триває реконструкція?

Стадіон у Лебедині ми вже давно хотіли удосконалити, розширити і зробити так, щоб на ньому можна було приймати турніри обласного рівня. Спочатку була думка зробити це швидко і дешево, фактично за рік, але потім прийняли рішення витратити 2-3 роки і зробити його на належному рівні. Це не буде стадіон рівня уманського чи білозірського, але це буде добротний стадіон, на кшталт тугого, що в Городецькому, з хорошим газоном відповідними трибунами на 300-400 глядачів, з роздягальними та душовими. Зрозуміло, що задля того аби побудувати комунікації, зробити полив, виростити гарний газон потрібен час. Тому плануємо на осінь засіяти травою і цілком вірогідно, що наступний сезон, або його друге коло розпочнемо грати уже в Лебедині.