Днями «Черкаський спорт» поспілкувався зі старшим тренером юнацьких команд «СДЮШОР-Славутич» і підкреслив для себе чимало цікавого.

Так, за словами Сергія Ковалевича, футбольний клуб «Славутич», підростаючим поколінням якого номінально вважаються сдушорівці, не піклується юнацькими командами.  Нагадаємо, що нині три з чотирьох команд  «СДЮШОР-Славутич», які виступають у Вищій лізі ДЮФЛ, перебувають у підвалинах турнірної таблиці. Про причини цього ми запитали у Ковалевича під час гри черкасців проти костопільського «Штурму».

–Пане Сергію, сьогодні ви граєте фактично зі своїм конкурентом за виживання в еліті (матчі завершилися з рахунками 0:1 та 3:0). Чого очікуєте від цих ігор?

–Насправді ці два матчі виходять навіть за межі принциповості. Справа в тому, що від цих двох матчів у дечому залежить те, з яким настроєм ми  працюватимемо надалі над збереженням прописки в елітному дивізіоні. Насправді, це буде зробити непросто. Для мене особисто ці два матчі мають вагоме значення ще й тому, що я сам родом із Рівненщини, там починав займатися футболом і працювати у ньому. Звичайно, що за мету ми ставимо взяти перемогу в обох матчах. Але ви й самі бачите, що зробити це буде вкрай важко. Сьогодні нам протистоїть дві згуртовані команди, це ліцей, хлопці разом тренуються, живуть та харчуються, а це дуже важливий аспект.

–Щодо старту чемпіонату. Для ваших команд він, як мінімум, не вражаючий і не такий, як то було минулоріч, коли «СДЮШОР-Славутич» лише пробився у Вищу лігу. Чому так?

–Дійсно, у порівнянні з минулим роком, ми виглядаємо слабко. Причин на це багато,по-перше, до нас ставляться вже по-іншому. До цього ми були темною конячкою, у цьому році ми вже конячка, яку всі бачили і знають. По-друге, ми отримуємо слабше фінансування. Думаю, ви знаєте, що казначейство перекрило рахунки і, крім захищених статей, ми нічого не отримуємо. У таких умовах дуже важко переконати дітей у тому, що ми потрібні у цьому місті та Черкаській області. Не хотів би перебільшувати, але й не договорювати я вам не буду. По-третє, є ще й певне невезіння. Ось сукупність цих трьох чинників і привело нас до нижньої частини турнірної таблиці.

–Скажіть, як об’єктивно фінансування може вплинути на заохочення хлопців? Вони у вас отримують преміальні чи вони не доїдають?

–На харчування видається, це якраз захищена стаття. Є інші питання, приміром, ми маємо їздити автобусом, а його оплатити не можемо, тож діти вимушені здавати кошти, які ми їм інколи видаємо на те, щоб поїхати на виїзний тур і оплатити автобус. До того ж у минулому році до нас було зовсім інше відношення з боку ФК «Славутич». Нам була видана певна екіпіровка, ми виглядали пристойно. Зараз на нас ніхто не звертає уваги, ми належимо самі собі і зрозуміло, що бюджет школи олімпійського резерву не витримує такого навантаження. Мало того, що він не витримує, він ще й не додається.

–Але ж команда має назву «СДЮШОР-Славутич»…

–Я вас переб’ю, так «Славутич» має договір про співпрацю зі «СДЮШОРом», в іншому б разі цю команду просто не допустили б на участь у чемпіонаті серед команд майстрів. Така команда повинна мати певні зобов’язання перед юнацьким спортом, а «Славутич» їх не виконує і ніколи не виконував. Зараз навряд чи щось зміниться.

–Але ж у минулому сезоні допомога була?

–Діти у нас тоді були, принаймні, одягнені, вони їздили по всій Україні і на них було не соромно дивитися. Це нібито незначна річ, але коли дитина відчуває про себе піклування, у неї буде інше ставлення до справи. У минулому році я образно говорив віце-президенту клубу  Володимиру Ходаку, що не може йти гарно одягнена мама і вести за руку обірване дитя. На сьогоднішній день ми ніби діти того клубу, а відчуваємо себе голодранцями.

–У цьому сезоні хоч обіцянки якісь були?

–Вони вже навіть не обіцяють. Місяць тому директор школи Леонід Сіренко звернувся до Володимира Ходака і сказав про ці питання. Він сказав: «я вас почув», ну от з того моменту його ми більше його не чули.