До вашої уваги інтерв’ю з відомим футболістом, вихованцем ватутінського та черкаського футболу Русланом Качуром.

– Руслане, розкажи будь ласка, як ти вирішив займатися футболом?

– Спочатку в дитинстві я займався боротьбою, проте коли пішов до школи, почав займатися футболом. Займався у ватутінській ДЮСШ. Потім виступати у чемпіонаті області. Тоді я був гравцем команди черкаського «Хімволокна» – «Хімік». Там я був одним із кращих бомбардирів, і мене помітили й запросили до ФК «Черкаси», який потім перейменували у «Дніпро». Тренерува тоді команду Сергій Пучков.

– Як потім проходила твоя кар’єра?

– У «Дніпрі» разом зі мною грав Тарас Чопик. Після Черкас він поїхав до Азербайджану, де був граючим тренером. Власне в Азербайджан він мене і запросив. Тоді в Черкасах була така ситуація, що тренери мінялися кожні півроку. Спочатку Пучков, потім Щербаков, потім інші фахівці. Як склалося, що кожен тренер приводить в команду своїх гравців. Під час цієї зміни тренерів я вже не потрапляв до основного складу, тому вирішив залишити Черкаси. Пограв півроку в Азербайджані, а потім грав у «Дністрі» та інших командах.

– Нині ти є футболістом харківського «Геліоса». Певний час ти був основним гравцем команди, потім почав виходити на заміну, а в цьому сезоні втратив місце в заявці. Що можеш сказати про цю ситуацію?

– Я б не сказав, що щось змінилося в моїй грі. Щось змінилося у баченні тренера. Я вважаю якщо нападник у перші півроку забиває 7 м’ячів, в інші він сидить на заміні, а в інші не потрапляє у 18 гравців, то це причина в тренері, а не у футболісті. Зараз я практично все перше коло не грав на своїй позиції, то взагалі не потрапляв до складу. Проте за два тури до кінця першого кола у «Геліосі» змінився тренер, і відразу дві гри перед перервою я відіграв у складі, не забив, але команда перемогла та зіграла в нічию.

– Зараз яка ситуація у вашій команді стосовно нападників? Зі скількома гравцями ти борешся за позицію?

– У першому колі у нашому складі було 5 нападників, тоді як схема гри передбачала перебування на полі одного форварда. Зараз у складі команди три нападники. Взагалі конкуренція – це хороша річ, тільки тоді, якщо вона є здоровою, коли дають шанс випробувати себе кожному. Коли такого шансу не дають – це не здорова конкуренція.

– Поділися своїм баченням про другу частину чемпіонату.

– У першому колі завданням команди було триматися у 5-ці кращих команд чемпіонату. Але ми дуже ігор зіграли в нічию. Я думаю, що в другій частині чемпіонату ми можемо покращити своє становище у турнірній таблиці.

– Ти проводив тривалу кар’єру у різноманітних клубах України. Що можеш сказати про силу сьогоднішньої Першої ліги?

– Однозначно рівень Першої ліги дуже піднявся. У чемпіонаті грають дуже відомі футболісти, котрі грали у Прем’єр-лізі та інших чемпіонатах, є якісна та боєздатна молодь. Якщо раніше було три-чотири команди, які між собою конкурували, то сьогодні всі команди рівні та можуть відібрати очки одна в одної. Рівень футболу в Україні серйозно виріс і немає явних фаворитів.

– У різних командах Першої ліги виступають гравці-вихідці з Черкаської області. Чи підтримуєш з кимось із них зв’язок?

– Я спілкуюся з Олександром Ковпаком, Євгеном Тарасенком. З цими гравцями я починав свою кар’єру у Черкасах, тому спілкуюся і донині. Знаю, що в Севастополі також грає Володимир Танчик із Черкас, проте з ним тісно спілкуватися не доводилося.

– Ти вже другий сезон проводиш у харківському «Геліосі». Наскільки складно грати за команду, яка постійно перебуває у тіні гранда українського футболу – «Металіста», за який вболіває все місто?

– Важко у тому плані, що у нас мало фанатів. Проте вони є, вболівають за нас, підтримують. У нас зараз з’явився новий стадіон, котрий був збудований під Євро-2012. Це дуже гарний стадіон і хотілося б, щоб нас підтримувала більша кількість вболівальників. Потрібно старатися демонструвати якісну гру, тоді з’явиться більше глядачів на трибунах, незалежно від того хто це грає: «Металіст», «Геліос» чи інший клуб.

– Слідкуєш за виступами черкаського «Славутича» і чи плануєш коли-небудь повернутися до Черкас?

– Звичайно слідкую. Можливо не настільки детально розуміюся, як там ідуть справи. Проте тішить те, що у Черкасах знову є великий футбол, є професійний клуб. Можливо зараз складно, не вистачає фінансів, проте це перші роки нового клубу і далі все буде значно легше. Дуже хотілося б ще пограти у Черкасах, повернутися на рідний стадіон. Хочу завершити свою кар’єру у Черкасах, але я поки що не думаю зав’язувати з футболом. Я ще можу пограти на пристойному рівні.