За свою нетривалу кар’єру у черкаському футболі, цей гравець встиг прикути до себе увагу великої кількості вболівальників. Виходячи на поле, він віддає всього себе футболу. Героєм нашого інтерв’ю став лідер атак «Ретро», головний «забивала» ватутінської команди, Ніка Січінава. Грузинський форвард лише два роки тому переїхав до України, але за цей час був кращим у кожній команді. Якісно проявляючи себе у кожному турнірі, він звернув на себе увагу не лише глядачів, а й навіть селекціонерів бельгійського «Стандарту». У своєму інтерв'ю він розповів нам про свою кар'єру та поділився враженнями про інтерес європейського клубу до себе.

– Ніка, розкажи будь ласка, як ти почав займатися футболом?

– Почав в дитячому футболі. Мене запросили в команду.

– Чому обрав саме футбол?

– Як звичайні грузинські діти я спочатку займався танцями, але в той же час грав у футбол у дворі. Мене побачили тренери і сказали, що є перспектива грати у футбол. Ось так і вирішив займатися.

– Де грав протягом кар'єри?

– У дитячому футболі грав 7 років у Грузії. Два роки тому переїхав до України і грав за «Юність» Чернігів. З «Юністю» займали 3-4 місця на різних турнірах. Потім перейшов в «Ретро».

– Ти грав у дитячих турнірах в Грузії та Україні. На тлі дитячого футболу як зможеш порівняти футбол цих двох країн?

– В Україні рівень трохи вищий ніж у Грузії. У західній і центральній Європі грають у більш технічний футбол, а в Грузії навпаки панує силова манера гри.  А так в цілому і в Грузії і в Україні непоганий рівень футболу. Просто в Україні значно більша перспектива реалізуватися як футболіст, ніж у Грузії.

– Як ти опинився у ФК «Ретро»?

– Коли я ще грав в «Юності», наш тренер зібрав нас і сказав, що у Ватутіному є хороший турнір. Ми приїхали сюди і не погано зіграли на турнірі, посівши третє місце. Я навіть кілька голів забив. Президент «Ретро» (Петро Ніколенко) запропонував мені переїхати сюди у Ватутіне і грати за «Ретро». Ось так я переїхав.

– Як тобі тут живеться у Ватутіному і Україні вцілому?

– України чимось кардинальним від Грузії не відрізняється. Мені комфортно живеться і в Україні і в Грузії. Мені тут подобається, оскільки я бачу подпльшу перспективу свого перебування в Україні.

– Чи не сумуєш за домівкою?

– Нещодавно був у Грузії. Побачив який там рівень життя. За два роки у нас все якісно змінилося. Хоча в порівнянні з Україною не хочеться їхати туди, щоб продовжувати там жити. Краще тут, тим більше що ми вже досягли чогось.

– Твоє амплуа центральний нападаник, як вважаєш хто зі світових футболістів є еталоном на цій позиції?

– Як нападник кращим у всьому світті вважаю Мессі. Раніше подобався Дрогба. Мені подобається стиль гри Дрогба, хлопці кажуть, що я граю у схожій з ним манері.

– Ви з командою були багато разів на закордонних зборах. На тебе навіть звернув увагу бельгійський «Стандарт». Як ставишся до цього?

– Я про це не думаю, а концентруюся на своїй грі. Є кому вирішувати ці питання. Якщо пропозиція надійде я буду не проти поїхати туди і пограти. У Бельгії непоганий рівень футболу. Хотілося б поїхати і всім довести, що ми також чогось варті.

– Твоя команда грає у чемпіонаті області. Які завдання ставиш перед собою на цей турнір?

 – Наше головне завдання - бути як мінімум у трійці призерів. А там далі час покаже. Стосовно себе, то хочу в кожному матчі приносити максимально користі своїй команді. Також маю наміри поборотися за звання кращого бомбардира чемпіонату.