Напередодні сорокаріччя відомий черкаський футболіст та тренер пригадав основні віхи своєї кар’єри.
Сьогодні, 25 червня 2018 року Роман Поліщук святкує своє сорокаріччя. В ексклюзивному інтерв’ю Інтернет-порталу «Черкаський спорт» футболіст та тренер підбив проміжні підсумки своєї кар’єри.
– Романе, як розпочався твій шлях у професіональний футбол?
– Одного дня після завершення уроків батько забрав мене зі школи і привів на Центральний стадіон. Мене було зараховано до групи ДЮСШ «Дніпро-80» 1978 року народження, а моїм першим тренером став Вернигора Валентин Васильович.
– Знаю, що роль батька – Володимира Трохимовича (завідувач кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім.Б.Хмельницького, доктор філософських наук, професор, заслужений працівник освіти – прим. автора) в твоїй ігровій кар’єрі була визначальною.
– Саме завдячуючи своєму батькові я, власне, і став футболістом. В дитячі роки батько приділяв мені дуже багато своєї уваги: крім відвідування тренувань в спортивній школі, Володимир Трохимович займався зі мною індивідуально. Він мріяв щоб я став професійним футболістом. В часи, коли я грав за «Дніпро» та ФК «Черкаси» батько ходив на всі мої ігри, я завжди бачив його на трибуні, де у нього було своє улюблене місце. І зараз, коли я перейшов на тренерську ниву, він намагається відвідувати матчі. Його настанови та поради вкрай важливі для мене.
– На початку своєї ігрової кар’єри ти довгий час не міг закріпитися у головній команді, проте витримка, наполегливість і праця принесли 
свої результати – Роман Поліщук виріс у знаного майстра шкіряного м’яча.
– Перший свій контракт я підписав у сімнадцять років. У команду майстрів мене запросив на той час головний тренер черкаського «Дніпра» С.М.Осиновський. Коли Семен Михайлович працював в «Кремні», який був фарм-клубом ФК «Черкаси» я отримував ігрову практику виступаючи в Кременчуку.
В тому що я став гравцем основного складу я вдячний О.І.Кирилюку. Олександр Ілліч завждийшов на певний ризик – надавав можливість молодим футболістам проявити себе на футбольному полі. Відтак, плеяда талановитих черкащан Максим Сичов, Валентин Горкун, В’ячеслав Кудря поступово крок за кроком, набравшись досвіду, стали гравцями «основи».
Кирилюк – фанат своєї справи, він вміє якісно і ефективно працювати із молоддю. На мою думку Олександр Ілліч готовий тренувати провідні команди першої ліги, а то навіть і Прем’єр-ліги. На жаль, як і у футболі так і в тренерській справі буває часом банально десь не вистачило везіння, збігу обставин… У Ілліча все ще попереду!
– Якою буде порада юним футболістам?
– У багатьох юних талановитих черкаських футболістів не вистає внутрішнього стержня. Одного бажання не достатньо, необхідно тяжко працювати над досягненням своєї мети. Окрім тренувань на футбольному полі, я додатково займався легкою атлетикою. Вдячний Нечипоренко Леоніду Анатолійович, який приділяв мені уваги, працював зі мною за індивідуальною програмою.
– Тобі також пощастило працювати під рудою знаних тренерів Альтмана, Рябоконя, Заяєва.
– З Олександром Дмитровичем Рябоконем ми і зараз у дуже гарних відносинах. Я його називаю своїм другим батьком. Мені імпонував його стиль роботи, він довіряв мені, а я, вочевидь, віддячував йому на ігровому полі. Заяєв і Альтман – це два видатних психологи та педагоги. Із Анатолієм Миколайовичем Заяєвим я довгий час, до тієї злощасної автокатастрофи, яка обірвала його життя, в телефонному режимі підтримував зв’язок. Ми завжди раді були один одного почути в слухавці.
– Романе, твій пік кар’єри припав на виступ за одеський «Чорноморець»?
– Ні, я все ж вважаю, що мій найкращий етап в кар’єрі відбувся саме у моїх рідних Черкасах (2007-2008 рр.). А Одеса – це основний етап моєї зрілості: із «Чорноморцем» я виборов путівку до вищої ліги, в якій згодом дебютував в свої 24 роки. В Одесі в мене залишилося багато друзів – кожен рік я залюбки навідуюсь у місто, слідкую за виступом «Чорноморця».
– Забивний півзахисник Роман Поліщук із 54-ма голами входить в трійку кращих голеадорів команди майстрів Черкас за всю її 60-річну історію виступів. Можливо свого часу слід було перекваліфікуватися в нападника?
– Я отримував дуже багато задоволення, коли після моїх флангових прострілів у воротах суперників результативно відзначалися партнери по команді. А на рахунок кращого бомбардира, то в 2011 році (на той час я вже грав на аматорському рівні в обласному чемпіонаті) мене запрошував в новостворений «Славутич» О.І.Кирилюк. Мій батько дуже наполягав на повернені до професіонально статусу, аби я в загальному списку бомбардирів обійшов Олега Грицая. Засмутив я тоді батька, своїм рішенням виступати за білозірську «Зорю».
– На черзі питання про капітанську пов’язку. В Черкасах традиційно дуже високі вимоги як ігрові так і морально-особисті до футболіста, який виводить команду на поле.
– Для мене це дуже велика честь і відповідальність. Приємно виводити команду на поле з капітанською пов’язкою на плечі у своєму рідному місті, коли на трибунах твої рідні, близькі, знайомі. Це особливе незабутнє відчуття.
– Романе, твій найпам’ятніший гол за ігрову кар’єру?
– У 1998 році ФК «Черкаси» проводив товариський матч проти молодіжної збірної України. Олег Грицай головою виграв боротьбу, а я не задумуючись злету пробив із дальньої відстані під поперечку. Забивав чимала вирішальних голів в заключних хвилинах поєдинку. Дуже хотів забити у вищій лізі, але не склалося...
– Чи вважаєш свою кар’єру гравця успішною?
– Звичайно хотів досягти більшого. Можливо, слід було спробувати закріпитися у вищій лізі – свого часу після виступів за «Чорноморець» був варіант із орендою до Маріуполя, я ж вирішив повернутися до рідних Черкас. Проте не жалкую: як то кажуть, все, що не робиться – робиться на краще.
– Розповісти про особисті забобони та ритуали перед матчами?
– Намагався виходити на поле із правої ноги. В мене була пара буц для тренування, а інша – для офіційних матчів.
– Роман Поліщук грою за ветеранські команди особливо не був помічений.
– Я віддаю перевагу грі у футзал та пляжний футбол. Зараз футзал дуже стрімко розвивається в Черкасах завдяки голові обласної асоціації Юрію Гончарову. Велика кількість команд, різноманітних турнірів, цілорічний змагальний період.
– Як і коли виникло бажання стати тренером?
– Зателефонував Володимир Григорович Лашкул і запропонував стати граючим тренером білозірської «Зорі», яку на той час очолював Столовицький. І з часом, коли Ігор Михайлович перейшов до черкаського «Cлавутича», мені надійшла пропозиція очолити «Зорю». Довго я не розмірковував, адже, футбол – це велика частина мого життя. Колектив в Білозір’ї підібрався досить кваліфікований – команда стала чемпіоном та володарем обласного кубка та здобула бронзові нагороди аматорського чемпіонату України. Директор клубу Колеснік Юрій Миколайович буквально жив цією командою.
Не очікувано для всіх білозірська «Зоря» була розформована, а гравці змушені були перейти до інших команд.
– Третій рік поспіль Роман Поліщук очолює драбівський «Альтаїр»
– «Альтаїр» – це моя друга команда, з якою я вже працюю два роки. Перед колективом поставлене завдання – завоювання медалей обласного чемпіонатуза підсумком нинішнього сезону.
Президент клубу Григорій Іванович Плічко докладає максимум зусиль в забезпеченні всім необхідним в життєдіяльності, організації тренувального та ігрового процесу команди, приведенні газону стадіону «Колос» у належний стан. Григорій Іванович – амбітна людина, він любить футбол, багато вкладає власних сил та енергії у фінансування та розбудову футбольного клубу. З часом, сподіваюсь, «Альтаїр» стане учасником Всеукраїнських змагань.
– Цікавий факт, колишні партнери на полі нині головні тренери команд – Олександр Казанюк, Сергій Янчук, Василь Гречаний, Валентин Горкун зараз є твоїми конкурентами в обласному чемпіонаті.
– Я із усіма в дружніх відносинах. В постійному контакті із Сергієм Янчуком – спілкуємося перед кожною грою, ділимося інформацію про суперників. Постійно слідкую за успіхами Валіка Горкуна та його юних підопічних.
– Провокативне запитання Роман Поліщук – злий чи добрий тренер?
– Я людина сама по собі добра, проте на емоціях під час гри можу наговорити зайвого, про що потім шкодую.
– Романе, у тебе підростає син, чи піде він стопами свого батька?
– Зараз він займається баскетболом. З осені Данилорозпочне свої заняття в групі підготовки «Черкаських мавп» 2007 р.н. Його відібрали в команду на рік старших від нього хлопців. До речі, я завжди залюбки відвідую в СК «Будівельник» матчі чемпіонату України з баскетболу.
Наше досьє:
Поліщук Роман Володимирович
Народився 25 червня 1978 року в м.Черкаси.
ВихованецьДЮСШ «Дніпро-80» м.Черкаси.
Перший тренер – Вернигора В.В.
Півзахисник, тренер.
Срібний призер турніру серед команд І ліги України 2001/02 рр.
Бронзовий призер турніру серед команд І ліги України 1999/00 рр.
Переможець турніру серед команд ІІ лігии, групи «А» 2005/06 рр.