Офіційний сайт лебединського футбольного клубу (fc-lnz.com) продовжує серію аналітичних публікацій, щодо гри конкретних футболістів протягом сезону

Сергій Дєдов, 23 роки, лівий півзахисник, гравець забив 5 м’ячів
У цьому році Дєдов реально вразив. Він не просто провів хороший сезон, став беззаперечним лідером команди в плані користі, яку приніс у всіх матчах. Найкращий в області на своїй позиції. Шкода, InStat не може порахувати нам усі цифри Дєдова в 2017-му. Там запасу вистачить на трьох футболістів.

Сергій перевиконав очікування, покладені на нього. У минулому сезоні він був гравцем ротації, виходивши переважно з лави запасних, демонструючи нестабільну гру. Але в цьому році все на найвищому рівні. Тренер команди Гречаний пояснює це тим, що з відходом Тупчієнка і Колодяжного, Дєдов відчув свою незамінність на фланзі. Побачив, що немає конкуренції і набрав упевненості. Василь Володимирович, до речі, хотів запросити його в команду ще в 2013-14 роках, але тоді, знову ж таки, Сегій був нестабільний.

Ну а в цьому, золотому, сезоні для ЛНЗ Дєд зіграв одну з ключових ролей. Віддав купу гольових передач, здійснив десятки й десятки гострих прострілів і подач, десятки обіграшів, залишаючи за спиною суперників. Він міцно стояв на ногах. Зміщувався з лівого флангу в центр, як гарячий ніж по маслу. Чіткі передачі, чіткі прискорення.

Він не дуже емоційний футболіст, не буде сперечатися з суддями або робити гучні зауваження партнерам. Тихо, спокійно, заволодів лівими флангами на всіх полях, яких виходив і зробив гігантський внесок у перемоги ЛНЗ. Перед іграми професійно дотримувався режиму, засинаючи в автобусі ще до виїзду з Черкас.

Сергій Барбанов, 23 роки, правий півзахисник, гравець забив 10 м’ячів
Барбанов розпочав сезон досить потужно. Добре стартонув у чемпіонаті й кубку області, за що в купі зі своїм невеликим зростом став улюбленцем уболівальників у Лебедині. Хлопці навіть жартували, що у Сергія проплачена група підтримки. Однак під кінець першого кола він збавив, потім повернувся Вакуленко і остаточно посадив Сергія на лаву.

Цей сезон став для кіровоградського футболіста скоріше ознайомлювальним. Чемпіонат області, у якій він живе, слабший, тому в 2017 році він побачив, обтерся і зрозумів, що від нього потрібно.

Легкий, швидкий, прудкий, завжди корисний Барбанов став хорошою заміною Колодяжному. У чемпіонаті області наздогнати його, щоб дістати в підкаті не зміг ніхто. Утім, для впевненості Сергію потрібно чи не півполя попереду, аби сміливо прокидати м’яч і оббігати захисників. Коли він опиняється біля штрафного майданчика, з місця йому важко щось придумати. Може зіграти на обох флангах, що дозволяє тренеру жонглювати своїми вінгерами. Барбанов забив у цьому сезоні 10 голів, а це більше, ніж Дєдов і Вакуленко разом. Якби в його діях було менше метушні (втратив – забрав – втратив – забрав), то навряд Вакуленко вибив би його з основи.

Сергій стовідсотково гравець для підсилення гри. Його зручно використовувати, коли оборона суперника вже підсіла, – можна випустити Барбанова, який доб’є своїми прискореннями і заб’є гол або віддасть передачу.

Антон Вакуленко, 22 роки, правий півзахисник, 4 м’ячі
Антон повернувся в команду після піврічної паузи, яку він провів у горностаївському Мирі, де хотів зачепитися за професіональний футбол. Утім, не встиг Вакуленко адаптуватися до реалій обласного футболу, як уже вибив Барбанова зі стартового складу. Антон отримав від Гречаного багато довіри, оскільки той знав його можливості. Знав, що він сильніший за ікону ЛНЗ-Арени, тому підтягував його до рівня, який футболіст може показати. Його головні скіли – обіграші, удари, взяти на себе гру, зміститися під ліву й пробити. Усе це закладено в Антоні ще з народження, але треба було відновити пам’ять після тривалого періоду без ігрової практики.

Стартонув Вакуленко не зовсім упевнено. Визнавав це сам, та й з боку було помітно, що адаптація неминуча. Спочатку багато обрізався, не міг у фірмовій для себе манері нанизати одного-двох захисників, доводился грати простіше. Однак партнери його підтримали і кожну позитивну дію хвалили відразу на полі. Тому під кінець сезону він почав демонструвати те, що від нього чекають. Особливо розкрився після гри з УТК в другому колі. Серед переваг над Барбановим спокій у роботі з м’ячем, мінімум зайвих топтань на місці. Усі раді, що він повернувся.

Тренер вимагає від Антона більше віддаватися на полі, але це питання часу. Вакуленко сумно сприймав гру без м’яча, що іноді заважало відпрацьовувати в обороні. Але вцілому, повернення правого вінгера до команди – безумовний плюс. Не забуваймо, що минулоріч Вакуленко став найкращим бомбардиром ЛНЗ.