Напередодні принципового матчу в Суперлізі проти «Говерли» наш сайт ми поспілкувалися з одним із ключових гравців команди – Мільяном Пуповічем.
Сербський легіонер «Черкаських Мавп», окрім передматчевих настроїв. повідав нам про своє повернення до Черкас, власне бачення перспектив команди, свої взаємини з партнерами по команді та призначення капітаном.
– Мільяне, ти погодився підписувати контракт, навіть не знаючи, де гратимуть «Черкаські Мавпи» – в Суперлізі чи залишаться у «Вишці». Що тебе штовхнуло повернутися до Черкас?
– Мені було всеодно, в якій лізі гратимуть «Мавпи», оскільки, за словами тренера та президента, у Вищій лізі в команді може бути один легіонер. Тому ми домовилися відразу, що я гратиму в цій команді. Володимир Холопов – молодий тренер, який хоче і вміє грати в якісний швидкий баскетбол. Він – хороша людина, ми з ним працювали три роки тому і мені сподобалася наша співпраця. До того ж мені подобаються Черкаси: тут хороші люди, які схожі за менталітетом на сербів, також у місті є заклади, де можна добре відпочити.
Сербський легіонер «Черкаських Мавп», окрім передматчевих настроїв. повідав нам про своє повернення до Черкас, власне бачення перспектив команди, свої взаємини з партнерами по команді та призначення капітаном.
- Ти грав у "Мавпах" три роки тому, коли вони виступали в УБЛ. Цього року команда є учасником Суперліги. Де складніше грати?
– У цьому році однозначно складніше грати. В Суперлізі є багато команд, в яких грають сильні легіонери та найсильніші українські баскетболісти, члени національної збірної України з баскетболу. Наше завдання – показати якомога кращу гру, щоб всім довести, що ми не дарма граємо в Суперлізі, що «Мавпи» можуть грати на високому рівні.
– У цьому році однозначно складніше грати. В Суперлізі є багато команд, в яких грають сильні легіонери та найсильніші українські баскетболісти, члени національної збірної України з баскетболу. Наше завдання – показати якомога кращу гру, щоб всім довести, що ми не дарма граємо в Суперлізі, що «Мавпи» можуть грати на високому рівні.
– Тебе призначили капітаном команди, це велика відповідальність. За які якості, на твою думку, тебе обрали?
– Призначення капітаном – це найкраще, що може статися в житті гравця, який виступає за конкретний клуб. Останній раз я був капітаном, коли грав ще у Сербії, в юніорській команді «Хемофарму». Це велика відповідальність: потрібно спілкуватись із гравцями, не лише працювати на майданчику, а й емоційно налагоджувати контакти з партнерами. Можливо, мене призначили й через те, що я російську знаю, також можу спілкуватися англійською з американськими легіонерами.
– Оскільки ми заговорили про легіонерів. Мільяне, у «Мавпах» грають п’ять іноземних гравців, кожен із яких різної національності. Це не ускладнює вам взаєморозуміння в команді?
– У баскетболі існує специфічна «баскетбольна» мова. Ніхто в команді не грає в баскетбол перший раз. Ми всі – професіонали, ми слухаємо, що нам каже тренер. Не потрібно багато слів, щоб зрозуміти тренера. Треба знати певні фрази, є низка слів про те, як грати в захисті, як в атаці, як називається кожна комбінація. Ми розуміємо один одного на майданчику. 80 відсотків гравців команди знають англійську, тому нам неважко порозумітися.
– З ким із гравців команди найбільше спілкуєшся?– Останнім в команду прийшов Войдан Стояновскі. Я його знаю ще з Македонії, коли ще там грав. Йому потрібен час для адаптації, оскільки він вперше грає закордоном. Він потребує допомоги, я йому підказую, що потрібно робити, куди краще піти у вільний час. А на тренуваннях, матчах дружні стосунки з усіма.
– Ти приїхав в Черкаси разом зі своїм другом Іваном Бошняком, який почав грати в «Мавпах», але згодом контракт з ним було розірвано. Чому, на твою думку, в нього не вийшло заграти в Черкасах?
– Іван Бошняк грає на позиції першого номера, тому на ньому покладена велика відповідальність. На тренуваннях його ставили на кілька позицій – ніде він не показував достойного результату. В нього не вийшло, оскільки в його діях не було впевненості. Іван пропустив майже весь попередній сезон в Сербії – то через проблеми в клубі, то через власні негаразди. Тренер був незадоволений його грою і вирішив припинити співпрацю з Бошняком. Це гра, таке буває.
– Мільяне, в першому турі Суперліги «Мавпи» грали з «Галичиною», в якій виступає твій колишній одноклубник – Ненад Зівчевіч. Наскільки складно грати проти минулих партнерів?
– Нескладно, оскільки ми – професіонали. На майданчику я бачу лише форму суперника. Я не дивлюся на обличчя – хто там, хто тут. Нам потрібно виграти кожну гру, не важливо, хто грає проти мене – брат, сестра чи будь-хто інший.
– Через кілька днів «Черкаські Мавпи» приймають бронзового призера минулого чемпіонату – «Говерлу». Це буде серйозним випробуванням для команди. Тренер особливо налаштовує вас на цю гру?
– Потрібно гарно підготуватись до цієї гри, оскільки в «Говерли» є дуже якісні американські легіонери. Їхня команда швидка, атлетична, гравці постійно націлені на кидок. Також в них гарний тренер Євген Мурзін, якого я добре знаю, адже він тренував «Мавп» ще три роки тому
– На початку сезону команда демонструє нестабільну гру. Ви виграли на старті чемпіонату і програли другий матч. За рахунок чого ви плануєте вигравати далі?
– Насамперед, нам потрібен час, оскільки в команді є три нових гравці (Войдан Стояновскі, Олександр Шапошников та Іварс Тімерманіс), які не тренувались з «Мавпами» на зборах. Вони не знають ще всіх комбінацій, не зіграні з усіма іншими партнерами. Важко, але потрібно працювати над елементарними захисними та атакувальними комбінаціями. Я думаю, що все в нас вийде. Ми припускатимемося менше помилок, влучатимемо більше штрафних кидків і налагодимо гру в захисті.
– Зараз команда ще награється. Коли вона досягне піку форми, які будуть ставити завдання перед гравцями?
– Зараз наше перше завдання – виграти кожну домашню гру. Виїзні ігри, за які можна буде «зачепитися», також потрібно вигравати. Це головні завдання. Як вийде насправді, я не знаю. Ми тренуємось кожен день. Команда сконцентрована емоційно, фізично також готова на всі 100. Однак ми припускаємося дитячих помилок, кожну гру влучаємо лише половину штрафних кидків, постійно програємо підбір, немає швидких відривів. Такі помилки потрібно усувати до мінімуму, тоді у нас все вийде.
– Як проводиш вільний від тренувань та ігор час?
– Коли бувають вихідні, то я більшість часу проводжу у ліжку. Сплю (сміється). Не знаю, чому так. Раніше гуляв на вулиці, ходив до кав’ярні з друзями, а зараз виснажують тренування – втомлююсь, тому дуже багато сплю у вільний час. Окрім цього, блукаю інтернетом, граю в «плей стейшн».
– Напевно, полюбляєш грати в NBA?
– Ні, я не люблю такі ігри. Граю більше в GTA («Grand Theft Auto»). Загалом, полюбляю динамічні ігри.
– Командою не збираєтесь грати у відеоігри?
– Ні, просто немає часу. Я думаю, що потрібно брати «плей стейшн» на виїзні матчі. Там в номерах влаштовувати турніри.