У свої 16 він неодноразово ставав чемпіоном України. За свою нетривалу баскетбольну кар’єру він може похвалитися не лише успішними виступами у чемпіонаті України, а й у Євролізі та міжнародних змаганнях.  Капітан «Черкаських Мавп-96», Вадим Голік, у своєму інтерв’ю розповів нам про підсумки сезону для команди, підготовку збірної до чемпіонату Європи та своє бачення ролі капітана у формуванні мікроклімату команди.

– Як можеш оцінити цьогорічний клубний сезон?

– Я вважаю, що сезон був дуже успішним. Вкотре стали чемпіонами України. Ми перемогли впевнено, і в Україні ми були найсильнішою командою. У цьому не сумнівався ніхто. Ми єдиним монолітом пройшли весь сезон і перемога була закономірною та справедливою. У Євролізі по ходу сезону грали дуже впевнено. Виграли тур у Черкасах, потім другий тур – і самі собі задали планку, що потрібно вигравати і посідати високі місця. Ми побачили, що можемо це робити. У Суперфіналі ми грали проти прохідного суперника – «Торнадо», але через те, що як слід на нього не налаштувалися, програли. Потім були також важкі матчі. Під час гри з «ЦСКА» ми вигравали +14 очок, але потім суперники переломили хід гри і, зрештою, програли. І нам залишився останній матч – за 5-те місце. Перед цією грою у нас не було великого напруження. Ми всі розуміли, що результат на нас не давить, ми розслабилися і продемонстрували хорошу гру.

– Який матч у сезоні тобі найбільше запам’ятався?
– Найбільше запам’ятався перший матч Євроліги – проти Одеси». Ми на неї сильно налаштовувалися, очікували рівної гри, переживали. У другій чверті ми заробили серйозний гандикап у 20 очок і, у підсумку, втримали його. Потім добре запам’яталася гра у Вільнюсі з «Марчельонісом», де ми були у поганому стані і грали проти чемпіонів Євроліги. У них 12 рівноцінних гравців, час між якими рівномірно розподілений. Ми на них дуже налаштовувалися, але литовцінас переграли + 30 очок, що неабияк опустило нас на землю. Але це правильно, ця гра нас «струсонула» і дала зрозуміти, що нам є над чим працювати.

– Завершився сезон на клубному рівні і вже зараз ти тренуєшся у збірній України. Чи вистачило тобі часу відпочити?
– Ми у такому віці підходимо до професійного рівня. Тому вже не так багато часу нам повинні давати на відпочинок. Звичайно, я вважаю, що не дуже багато відпочили (15 днів). І тепер знову тренуємося, набираємо форму.

– Які завдання перед собою ставиш на ці збори?
– Я думаю, кожен у нашій команді ставить перед собою завдання – потрапити до збірної. Хочу зробити цю команду якомога сильнішою і намагатися згуртувати збірну. У нас не так багато часу, щоб стати одною командою – лише два місяці. От за цей час нам потрібно стати єдиним цілим, щоб на чемпіонаті Європи показати свою найкращу гру. Там ми зіграємо 8 ігор за 10 днів – це буде дуже велике навантаження не лише у фізичному плані, а й психологічному. Загальне завдання – тільки перемагати, вийти з групи і проходити далі.

– Наскільки реальними вважаєш виконання цих завдань?
– Менталітет українців такий, що вихід з групи – це максимум, на який ми заслуговуємо. Всі так думають, у всіх видах спорту. Я вважаю, що це неправильно. Потрібно ставити реальні завдання і потім їх виконувати. Виграти чемпіонат Європи буде важко, але це нам до снаги. Найголовніше – вийти з групи, далі буде сформована інша підгрупа і там буде вже не так складно. У принципі, завдання-мінімум ми виконаємо, а далі результат на нас не тиснутиме, тому нам буде легше.

– З ким найважче грати і з ким хочеш зіграти у чемпіонаті?
– Найважче нам було грати проти іспанців. У них дуже сильна збірна. Також один із найпринциповіших суперників – збірна Росії. Дуже хочеться обіграти росіян. Якщо я потраплю до складу, на гру проти збірної Росії максимально налаштовуватимусь, щоб їх обіграти.

– Ти – капітан команди. Чи тисне це звання на тебе під час гри?
– Капітан – це людина, яка створює мікроклімат і атмосферу в команді. Капітан має користуватися авторитетом у команді. Капітан стоїть по середині між тренером та командою. Тренер може щось сказати, що не всі гравці зрозуміють, завдання капітана донести слова тренера до кожного гравця. Для мене це не дуже складно. Я відчуваю, що хлопці мене поважають. Відчуваю певний тягар відповідальності, але це нормально.


– Ти зараз у перехідному для спортсмена віці. Ти перебуваєш на стадії переходу від дитячого до дорослого баскетболу. Наскільки складним є цей період для тебе?
– Я б не сказав, що це дуже складно. Все йде поступово, звичайно, я відчуваю цей перехід.. Навіть психологічно відчуваєш, що поряд з тобою стоять дорослі, сформовані баскетболісти, які можуть сказати, що потрібно робити. Нещодавно ми грали проти «Черкаських Мавп», де мені найскладніше було захищатися проти Неруша та Шепіля, які знають, як можна спинити чи сфолити. Це дуже добре, що є можливості для таких тренувань. Я граю і дивлюся на кожен крок Неруша, беру з нього приклад, оскільки в нього і зріст, і вага такі, як у мене, він також шульга. Тому цей гравець нині є взірцем для мене.

– У складі збірної наявні гравці з низки українських клубів. Який зараз мікроклімат в команді?
– Я жодного разу не відчував ніякої напруги між гравцями. Коли ти перебуваєш у збірній, то не думаєш, з якого ти міста чи клубу. Ми всі – українці, нам грати в одній команді, захищати честь країни. За час тренувань у нас не було жодного конфлікту. У нас дуже хороший мікроклімат. Всі розуміють, що у збірній зібрані найкращі гравці країни, тому мікроклімат є одним із найважливіших чинників.

– Як вчителі та однокласники ставляться до того, що ти - вже майже професійний баскетболіст?
– У школі дуже добре до цього ставляться. І вчителі й однокласники розуміють мене і підтримують, радіють нашим успіхам. Деякі вчителі, взагалі, ходять на всі домашні ігри. Відчуваю, що вони мене поважають.

– На вулиці впізнають?
– Впізнають, але ще не так часто. Нещодавно в перукарню зайшов і мене запитала жінка, як там «Черкаські Мавпи»? Сказала, що ходить на всі наші матчі. Це дуже приємно.

– Що полюбляєш робити у вільний час?
– Не можна сказати, що в мене є якесь хобі, але водночас я не є людиною, яка зациклена лише на баскетболі. Баскетбол займає більшу частину мого часу. Як і кожна людина, люблю спілкуватися, відпочивати з друзями. Люблю активний відпочинок.

– Чи дивишся матчі Євро-2012. За Україну вболіваєш?
– Так, звичайно. Під час матчу Україна-Швеція у нас дома був аншлаг. Дуже гучно вболівали з друзями за збірну. Навіть сусіди просили, щоб ми трошки тихіше висловлювали свою підтримку. Вболіваю і дуже хочу, щоб збірна перемогла.

– А фінальну серію НБА дивитимешся?
– Звичайно, так.

– За кого вболіватимеш?
– Взагалі-то, я вболівав за «Бостон Селтікс», але вони не пройшли далі. Тому у фіналі я насолоджуватимуся баскетболом, не вболіваючи за жодну з команд. Хочу отримати максимум емоцій від цих матчів. Ще в середині сезону я сказав, що чемпіоном буде «Маямі», але вболівати за них я не хочу. Буду просто насолоджуватися баскетболом.

– Кого вважаєш найкращим баскетболістом сучасності. І на кого з баскетболістів рівняєшся?
– У світі найкращим баскетболістом, на мою думку, є Леброн Джеймс. Я вважаю, що це навіть не потрібно обговорювати. Він найсильніший гравець планети. Це не повинно заперечуватися. А рівняюся я на Олександра Неруша. Він є найближчим прикладом для мене. Він – шульга, я беру з нього приклад.

– Де хотів би пограти у своїй кар’єрі?
– Я – патріот і хотів би грати у Черкасах. Не перейду в жоден інший клуб. Я не мрію і не хочу їхати в інше місто і грати в іншому клубі. Тільки за Черкаси і тільки за «Черкаські Мавпи». Також і в Європі хочеться пограти. Але в Черкасах найбільше.