Чемпіон Європи у суперважкій вазі Олександр Устінов поділився своїм передтурнірним настроєм напередодні важливого поєдинку в ексклюзивному інтерв’ю «Черкаському спорту».
Олександре, насамперед хочемо поцікавитись, як вам Україна і, зокрема, Черкаси?
– Дуже гарна і гостинна земля. Зачаровує краса вашої природи, аж подих перехоплює! Багата культура, неповторна природа, смачна кухня. Стосовно Черкас, то дуже затишне та привітне місто. Просто закохався у Дніпро! Щодо України, то я вже у вас не вперше. Але щоразу повертаюсь додому з незабутніми враженнями!
Скажіть, як Ваш настрій перед боєм?
– Налаштований перемагати, настрій, як завжди, бойовий. Кожен бій сприймаю як можливість здобуття нового досвіду удосконалення моїх професійних навичок. Сподіваюсь і вірю лише в хороше, ну а готовий до всього, адже суперник дуже сильний та непередбачуваний.
Олександре, зважаючи на те, що досі Вас не вдалося перемогти жодному боксеру, на вас не тисне психологічно ось ця непереможність?
– Це результат моєї праці і тиснути він не може. Якщо говорити про якусь самовпевненість, то ні, її немає. До кожного бою ставлюсь серйозно, адже це моя робота. Ніколи не недооцінював своїх суперників, адже чітко розумію, що ціна всіх перемог – удар. А на ринзі кожен удар може бути вирішальним та останнім. Тому до кожного бою і до кожного суперника завжди маю серйозний підхід.
Чого Ви хочете досягти у своїй професійній діяльності?
– Бокс у порівнянні з життям – це дрібниця, усього одна з складових. Але якщо от брати лише спортивну площину, то звісно стати чемпіоном. Адже такий титул для кожного боксера це уже достатньо хороший результат та рівень. Якщо боксер вийшов і став чемпіоном, то неважливо, хто його противник – головне те, що він чемпіон.
Чи маєте Ви якийсь талісман, адже, як відомо, багато відомих спортсменів мають щасливі рушники, шкарпетки або ж кросівки?
– Ну, я розумію, що спортсмени люди забобонні, але не я. У мене немає ні щасливого рушника, ні шкарпеток, ні взуття. Я завжди користуюсь тим, що дають організатори або ж готельне обслуговування. Для мене не принципово возити за собою рушник (чи ще щось), лише через те, що я витирався ним, коли здобував одну з моїх перемог. Ні, я не такий.
Олександре, Ваші родичі відвідують бої за вашою участю, чи навпаки ви цього не любите?
– Я не те, що не люблю, просто мені не зручно, коли навколо багато родичів і знайомих. Незручно не через те, що мене б’ють, ні. Просто раніше їх присутність іноді спонукала мене до необдуманих вчинків. Хоча зараз уже звик і адаптувався, сприймаю це абсолютно по-іншому.
Хто буде підтримувати Вас у Черкасах?
– Найголовніший вболівальник – це мій тренер. А з рідних ні, нікого. Адже у мене всі рідні живуть дуже далеко звідси (Сибір, Алтайський край, Новосибірськ). Але вони будуть дивитися та вболівати за мене в режимі он-лайн. Попередні бої, що проходили в Києві чи Одесі, вони переглядали по телебаченню. Що стосується України, то не буду приховувати, що у вас у Севастополі живе чотирьохкратний чемпіон світу Сергій Архіпов – мій друг. Я з ним боксував чотири рази: два рази програв, два – виграв. Часто приїжджав до нього у гості. У Севастополі у нього власний зал боксу, у який ми неодноразово навідувались на тренування. Думаю, що він теж мене буде підтримувати!
Поділіться секретом, що робить Вас сильним та непереможним окрім тренувань?
– Мабуть таки ставлення до життя, розуміння життя. Це лише з боку здається, що страшно вийти на ринг. Нічого не страшно. Все елементарно й просто. Вийшов на ринг і ти знаєш, що суперник зараз буде тебе бити. Ти вже чітко усвідомлюєш і готовий до того, що він буде тебе обманювати та намагатися перемогти. А в житті все не так. Ти абсолютно не знаєш звідки і від кого чекати чергову атаку. А на ринзі ти до цього готовий і завжди налаштований лише перемагати.
Олександре, що любите крім боксу?
– Я просто обожнюю природу: і гуляти, і шашлики, і рибалку. Я ось коли їхав сюди, то побачив, що у вас є величезне водосховище. То я одразу розпитав у Саші Красюка чи є у нього спінінг. Виявилось, що він має не лише спінінг, а й власний човен. Тому, можливо, й на рибалку в Черкасах виберусь. Але любов до природи не обмежується лише рибалкою. Елементарна «вилазка» на шашлики та розпалення багаття – це вже для мене свято та насолода.
Чи доводилось застосовувати Вашу боксерську силу за межами рингу, наприклад на вулиці?
– Звісно намагаюсь уникати застосування боксерських навичок поза рингом. Але були випадки, коли був змушений. Наприклад, коли ще не займався боксом і жив у Новосибірську, то неодноразово доводилось заступатись за дівчат. Одного разу, взимку, йшли разом з другом і побачили, як хлопець затягнув дівчину в темний провулок і, затуливши їй рота, почав бити. Ну, ми втрутилися, але хлопець почав тікати. Ми запитали дівчину чи це її знайомий, але виявилось, що ні. То ми його наздогнали, трошечки з ним «побесідували», а потім зупинили патрульну машину та здали його правоохоронцям. Але ледь не поплатилися за свою доброту. Адже дівчина відмовилась писати заяву і формально виходило так, що ми ніби безпідставно затримали її кривдника. Але нам пощастило, що «затриманий» не написав на нас заяву, бо тоді було б непереливки.