Пляжі Бразилії „переїхали” в місто Че. Незвичайну та нестандартну гру тепер можна побачити та й самому спробувати і в Черкасах.

Що ж таке футволей?

Сказати одним словом, що це за гра – неможливо. Вона настільки багатогранна, що кожен може знайти у ній щось для себе. Та все ж виділимо основні характеристики цієї гри.

У словнику іншомовних слів так трактують визначення цієї гри:

Футволей [англ. footvoley - foot - нога + voleyball - волейбол] – спортивна гра, що представляє собою поєднання футболу і волейболу; грають на широких піщаних пляжах Бразилії; в кожній команді - по три гравці; м'яч подають на половину суперників з невеликого, весь час відновлюваного піщаного горбка і приймається гравцем головою, грудьми, ногою; підрахунок очок такий же, як у волейболі.

Проте це не повністю характеризує футволей. Зокрема, пляжний футволей - це спорт, де грають на піщаному майданчику розділеному сіткою дві команди, кожна з яких має два гравці. Для різних умов існують різноманітні варіанти гри, з тим, щоб її багатогранність була доступна кожному.

Щодо суті фут волею, то мета гри – направити м’яч над сіткою, щоб він приземлився на майданчику суперника, і не дозволити суперникові подібне. Гравці повинні за три удари повернути м’яч команді-суперниці.

М’яч вводиться в гру подачею: гравець ударом із задньої лінії майданчика направляє м’яч через сітку суперникові. Розіграш триває до приземлення сфери на ігровому майданчику, виходу його за лінію майданчика або помилки команди при поверненні м’яча.

З історії гри м'ячем ногами через сітку

Ім’я того, хто вигадав футволей, не відомо. Але дослідники погоджуються в тому, що ця гра народилася на бразильському пляжі  Ріо-де-Жанейро – Копакабани – серед так званих „пляжних хлопчиків” або „піщаних пацюків”, як їх називають місцеві жителі. Ці хлопці з’являються на піщаних узбережжях із першими променями сонця і залишають його лише після того, як Тескатліпока (бог Сонця) ховався за небокраєм.

У 60-х роках „пляжні хлопчики” замість сітки використовували звичайні футбольні ворота, а розмітку малювали ногами на піску. Також перші гравці футволею часто приходили на матчі з пляжного волейболу. Та їм зовсім не був цікавий це вид гри з м’ячем. „Футволісти” просто чекали, коли звільниться майданчик, і вони самі зможуть пограти.

Окрім проблеми з полем, у піонерів цієї екзотичної гри була ще одна проблема – м’яч. Волейболісти, які також грали на тих самих майданчиках, відмовлялися ділитися інвентарем, бо волейбольний м’яч від ударів ногами міг деформуватися. І каріокас („пляжні хлопчики”) не любили просити м’ячі. Вони віддавали перевагу крадіжки такої потрібної їм речі. Та потім знайшовся вихід. Справжнім порятунком стали м’ячі для пляжного футболу. Один із таких м’ячів і взяли для футволею. Так з’явився перший м’яч для цієї гри.

Потім гравці футволею додумалися, що замість футбольних воріт, краще використовувати звичайну волейбольну сітку. Перші команди у своєму складі мали по шість гравців. Але потім зрозуміли, що за такої кількості гравців м’яч майже не падає на пісок. І таким чином кількість гравців в одній команді скоротилася до двох.

Правила тодішнього футволею також відрізнялися від сучасних. За основу були взяті волейбольні з тією лише різницею, що м’яч не можна відбивати роками. Навіть подачі у перших футволійних матчах здійснювали ударом ногою з рук.

У 1965 р. молодий чоловік на ім’я Ральф, засновник ігор на вулиці Болівар (одне із перших місць, де збиралися пограти у футволей), переїхав на вулицю Монтенегро, де зустрівся з великим аргентинцем Довалем. Разом вони зробили дуже багато для популяризації футволея. Через 30 з невеликим років у футволей заграли у всьому світі.

З початком дев’яностих років футволей перейшов кордони локальної гри. Багато країн утворили свої власні федерації: ПАР, Франція, Голландія, Греція, Португалія та Іспанія. В Україні футволей – частина Федерації футнета.

Сприяло популяризації футволею й участь у великих турнірах бразильських зірок - Едіньо, Жуніора, Роналдо, Едмундо і Роналдіньо. Сам Ромаріо захопився футволеєм ще в 1990-м і з того часу із допомогою друзів всіляко його „просуває”. У 2006-му він виграв VIP Footvolley.net Open в Майамі-Біч, а через два роки разом з другом Жоао Луїсом переміг у першому Pro Footvolley Tour на голлівудському пляжі.

Футволей по-черкаськи

У Черкасах ця гра на офіційному рівні з’явилася лише цього року. Займається справами футволею Асоціація Черкаської області з пляжних видів спорту. Вже було організовано та вдало проведено перші етапи чемпіонату області. Це свідчить про те, що ця гра відразу знайшла підтримку серед черкащан.

Також у місті на Дніпрі з’явилося місце, де можна вільно із задоволенням пограти у цю екзотичну гру. „Живчик-Арена” стала справжнім серцем пляжних видів спорту. Тут можна пограти та подивитися пляжний футбол, пляжний волейбол та пляжний футволей.

Містянам та гостям міста не потрібно, як бразильським каріокас, вичікувати майданчики для гри. Кожен бажаючий може завітати на „черкаську Копакабану” і вдосталь насолодитися грою у м’яч через сітку.

Всіх охочих до нових вражень, всіх, хто не хоче жаркими літніми днями просто просиджувати, запрошую спробувати себе у грі в футволей. Відчуйте себе справжніми каріокас!