Попри стереотипне сприйняття спорту, як дуже консервативного та стриманого виду заняття, сьогодні ми хочемо дещо спростувати це твердження. Адже не завжди спорт заключається у змаганнях, важких тренуваннях, суперництві та визнанні на п’єдесталах першості. Як виявилось, спорт – це ще й той рід заняття, який єднає серця. Про всі тонкощі «спортивного» кохання «Черкаський спорт» вирішив дізнатися у спортсменів, серця яких поєднались саме завдяки спорту!

Ярослав та Анна

   Вони усміхнені, привітні та щасливі – про це скаже вам будь-хто, хто знайомий із цією волейбольною парою! І не дарма, адже тандем Ярослава Заїки та Анни Куленко справді випромінює неймовірний позитив та неприховану радість. Ви запитаєте, що саме звело ці дві «спортивні» душі і я із легкістю відповім – ніщо інше, як волейбол. Наразі Ярослав Заїка є провідним гравцем основи черкаської волейбольної команди «Імпексагро», а Аня Куленко – у минулому захищала кольори дублюючої команди черкаського волейбольного клубу «Круг», пізніше грала за команду університету, у якому навчалася, але, з часом, обставини змусили дівчину лишити волейбол. Як не дивно, але історія їхнього кохання розпочалася саме із любові до волейболу.

   Так склалося, що першою цеглинкою у знайомстві Анни та Ярослава послужив саме батько Ярослава Микола Іванович, який працював із дівчиною в одній будівлі.  Одного прекрасного дня Федерація волейболу України вирішила провести конференцію саме у цьому приміщені. Оскільки батько Ярослава знав, що Аня займається волейболом, він вирішив поділитись з нею успіхами сина у цьому виді спорту. Тому одного дня Микола Іванович розгорнув перед Анною плакат волейбольного клубу «Імпекcагро» і сказав: «Поглянь, це мій син Ярослав!». Тоді дівчина побачила Ярослава вперше. «Чесно кажучи, тоді навіть серйозно не поставилась до цього. Оскільки я знала, що старша Ярослава на три роки, то, подивившись на плакат, не могла нічого сказати, окрім того, що який хороший хлопчик», – зізнається Аня. Але долі така реакція Ані виявилась недовподоби, тому вона вирішила дати дівчині ще один шанс і Аня ним скористалась. «Коли вже завітала на гру «Імпексагро» і побачила Ярослава вживу, то всередині щось смикнуло. Одразу подумала, що дуже гарний хлопець», – додає Аня. Натомість, Ярослав, побачивши Аню вперше, був просто приголомшений посмішкою дівчини, яка вже тоді запала юнакові десь глибоко у душу.

   Потім хлопець і дівчина знайшли одне одного у соціальних мережах, де почали вести активне листування. Між Анною та Ярославом зав’язалось ніщо інше – як справжня дружба. Саме статус друзів зблизив Аню та Ярослава, дозволивши глибше зануритись у життя один одного.

   Далі доля застосувала свою найефективнішу зброю – випадковість. Саме випадкові зустрічі почали буквально переслідувати Ярослава і Аню. Вони зустрічались у найрізноманітніших місцях: починаючи від спортивного залу і закінчуючи звичайною вечірньою прогулянкою. «Чесно кажучи, саме ось такі випадкові зустрічі зіграли неабияку роль у становленні нашої пари. Ми справді дуже багато ненароком зустрічались, іноді це було навіть смішно. Ми стали дуже близькими друзями», – ділиться Ярослав Заїка.

   Але, якщо пригадати легендарні приклади історій дружби, які повідав нам голлівудський кінематограф, то спостерігаючи за тандемом Міли Куніс та Джастіна Тімберлейка або ж Джулії Робертс та Дермота Малруні, ми могли закріпити у своїй свідомості одну просту істину – рано чи пізно, така дружба переростає у щось значно більше. Анна та Ярослав підтвердили цю істину ще раз, адже їм так і не вдалося закріпити за собою статус ліпших друзів. Довготривала дружба з часом переросла у справжнє, міцне кохання. «Наше перше офіційне побачення відбулося у кінотеатрі. Я не пам’ятаю, який фільм, адже там було не до фільму», – з теплою усмішкою пригадує Ярослав і не дарма. Адже весь кіносеанс молода пара насолоджувалася розмовою. Зручно вмостившись на останньому ряді «для поцілунків», Ярослав і Аня ніяк не могли насититись теплою розмовою уже не друзів, а двох закоханих людей.

   Сьогодні їхня пара уже на стадії планування спільного майбутнього. Найбільшою мрією Анни та Ярослава, про яку вони повідали «Черкаському спорту» ледь не в один голос, є одруження та поповнення своєї родини малям: «У майбутньому поберемося. Це дуже скоро відбудеться. Також у найближчому майбутньому сподіваємось, як Бог дасть, народити дитину», – зізнається Анна.

   Що стосується волейболу, то цей вид спорту лишився міцним фундаментом стосунків молодої пари. «Звичайно, за рахунок волейболу у нас іде повне взаєморозуміння та підтримка. Ярослав мене дуже підтримував, ходив на мої тренування, підказував. І я, в свою чергу, не пропускаю жодної домашньої гри, підтримую і переживаю за Ярослава і команду», – додає Аня. Командна підтримка – ось секрет успіху стосунків Ані та Ярослава. Завдяки волейболу молода пара навчилася долати труднощі на паркеті та вдома разом, підтримуючи та страхуючи одне одного, як справжня команда. Що ж стосується сьогоднішнього дня всіх закоханих, то тут пара надала перевагу класичному святкуванню. Цей день Ярослав та Анна планують присвятити один одному: «Запалимо свічки, я приготую щось смачненьке, будемо пити улюблене вино і насолоджуватися романтикою свята усіх закоханих», – зізнається Анна. Що ж, на думку «Черкаського спорту», про таке святкування Дня Святого Валентина мріють майже всі пари, серця яких б’ються вунісон.

Олексій та Катерина

  Ще одним не менш зворушливим тандемом є пара тріатлоністів Олексія Сюткіна та Катерини Вітоліної. Ця пара спортсменів-тріатлоністів довела, що кохання на відстані таки існує. Наразі Олексій є най вірогіднішим претендентом на Олімпійську рецензію, а Катерина – одна із провідних тріатлоністок нашого міста. Історія їхніх стосунків почалася зі звичайної переписки у соціальній мережі. На час їхнього знайомства Катя проживала у Харкові, а Олексій – у Черкасах. У той період дівчина ще займалась плаванням, але після того, як розпочала спілкування з Олексієм, почала проявляти інтерес і до тріатлону. «Слово за слово і ми з Льошою почали вести активну переписку, яка тривала цілий рік. У своїх листах Олексій намагався усіляко переконати мене почати займатись тріатлоном», – пригадує Катя. І не дарма вмовляв, адже спробувавши свої сили у тріатлоні, дівчина остаточно перейшла до цього виду спорту. Саме перші Катині змагання з тріатлону подарували майбутній парі змогу зустрітися.

   «Спорт зіграв найважливішу роль у наших стосунках, адже саме завдяки тріатлону ми познайомились. Знав, що Катя сестра одного із тріатлоністів із нашої команди. Уперше побачив її  на чемпіонаті України у Львові і, як кажуть, «дозмагались» ми. Після того зрозумів, що це моя друга половинка», – пригадує Олексій Сюткін. І не безпідставно, адже таке саме відчуття виникло і у Катерини Вітоліної.   Саме ця перша зустріч розставила у їхній історії всі крапки над «і». Адже після цього Олексія та Катю просто поглинуло шалене бажання не розлучатись ні на секунду аби весь час бути разом. Але доля запланувала інше. Змагання у Львові стали стартової лінією випробування їхнього кохання на міцність. Адже у закоханих не було змоги лишитися разом, оскільки проживали вони у різних кінцях країни. «Це було справжнє випробування на міцність. Адже катастрофічну нестачу одне одного ми могли компенсувати лише розмовами по телефону та старою доброю перепискою. Бачитись тоді могли дуже рідко. Тому, що таке розлука, знаємо дуже добре. Але саме ця відстань подарувала мені можливість зараз стверджувати і бути живим доказом того, що любов на відстані існує», – розповідає Катя.

   Після низки таких довготривалих випробувань часом пара наважилась на серйозні зміни у своїх стосунках, ініціатором яких став саме Олексій Сюткін. «Треба було щось змінювати, оскільки ми вже просто не могли жити один без одного», – додає Олексій. Хлопець запропонував Каті перебратися жити до нього у Черкаси та виступати за наше місто. Це був не легкий вибір для Катерини Вітоліної, адже у Харкові було все її життя, близькі та друзі. Але дівчина зрозуміла, що все це втрачає свій сенс без Олексія і погодилась на авантюрну пропозицію. «Він зробив цю пропозицію просто нереально гарно, так, що я не змогла відмовити. Звісно, було багато труднощів, але в нас все вийшло», – ділиться Катя.

   Зараз закохана пара тріатлоністів уже майже три роки проживає та тренуються разом у нашому місті. Саме спорт та любов до нього не просто звела Олексія та Катю разом, а по цей день прикрашає їхнє життя емоціями, які зрозумілі лише їм двом. Кожен день ця пара тріатлоністів проводить у компанії одне одного, адже із самого ранку і до пізнього вечора Катя та Олексій тренуються, як справжня команда, лише разом. Участь Олексія у Олімпійських іграх – стала спільною мрією та метою для цієї незвичайної пари. «У цьому році Льоша готується до Олімпіади, тому ми дуже багато разом тренуємось. Я намагаюсь завжди бути поряд, підтримувати та навіть допомагати у дечому», – запевняє дівчина. Кожен їх ранок починається і закінчується теплими посмішками одне одного та тріатлоном. Саме із цим видом спорту пов’язані їхні майбутні мрії та плани: «Плануємо ще дуже довго займатися спортом та радувати одне одного результатами. Згодом хочемо побудувати міцну родину, але всьому свій час», – додає Катя.

   Що стосується Дня Святого Валентина, то і тут Олексій з Катериною вирізняються серед інших. Ця спортивна пара святкує це свято на Кіпрі у компанії з тріатлоном, адже саме там  проходять спортивні збори нашої збірної.

   P.S. Думаємо, що «Черкаському спорту» таки вдалося переконати вас у тому, що спорт не просто змагально-оздоровчий вид заняття, але й ще одна стріла у зв’язці Купідона, яка потрапляє саме у ціль. Влучність цієї стріли ще раз підтвердили герої сьогоднішнього матеріалу. У свою чергу, «Черкаський спорт» хоче побажати своїм читачам на власному досвіді переконатись у всемогутності незвичайного тандему спорту та кохання, які вправно єднають серця закоханих!