«Хімік» виборов почесний трофей уп’яте поспіль, а «Барком-Кажани» - вдруге

Черкаси бажали чергового волейбольного свята – Черкаси його отримали! Цього разу на арені чудового місцевого Палацу спорту «Будівельник» відбулися вирішальні поєдинки розіграшу Кубка України, в яких зійшлися жіночі колективи «Хімік» і «Галичанка-ТНЕУ-ГАДЗ», а також чоловічі «Барком-Кажани» і «Локомотив». Протягом змагального дня там панувала по-справжньому святкова атмосфера, «заводилами» якої, насамперед, стали групи підтримки обох чоловічих колективів. Але й місцеві шанувальники волейболу від них не відставали, рівномірно демонструючи свої симпатії кожному з фіналістів. Та все ж переможець може бути тільки один, і в обох вищезгаданих парах тріумфаторами цілком закономірно вийшли ті, хто доклав для цього трішечки більше емоційного натхнення і відчайдушності, тактичної дисципліни і технічної розважливості…

ХІМІК – ГАЛИЧАНКА-ТНЕУ-ГАДЗ – 3:0(25:15, 25:22, 25:15)

«Хімік»: Дудник, Карпець, Дрозд, Крайдуба, Бойко, Напалкова; Нємцева (л), Степановская (к). Тренер - Андрій РОМАНОВИЧ.

«Галичанка»: Міленко, Яковчук, Мельниченко, Стасівська (к), Єфременко, Мадзар; Ротар(л), Протянова. Тренер - Віктор ТУРКУЛА.

Судді: Паєвський, Паршин.

Тривалість матчу: 73 хв. (23+27+23).

Найкращі гравці (за версією ФВУ): Крайдуба – Мадзар.

Напередодні поєдинку наставник «Хіміка» Андрій Романович зауважив, що для його підопічних не має виникнути серйозних проблем, якщо вони зведуть кількість власних помилок до прийнятного мінімуму. Приблизно в такому ж сенсі висловився і його візаві з «Галичанки-ТНЕУ-ГАДЗ» Віктор Туркула. І початок стартової партії ніби підтвердив справедливість їхніх слів. Оскільки суперники вдалі дії синхронно чередували з помарками, то й рахунок на табло зберігався переважно рівним. Але варто було южненкам дещо розважливіше запрацювати на прийомах та блоках, як ігрова ініціатива миттєво перейшла до них. Успішний захист одразу ж відкрив можливість організовувати не хаотичні, а продумані атаки, тож «гармати» Анастасії Крадуба і Дар’ї Дрозд почали гатити, що називається, на повну.

Ліберо тернополянок Тетяна Ротар відчайдушно намагалася їх «зачохлити», але того дня їй це вдалося значне рідше, ніж хотілося би саме в кубковому фіналі. Не найкращим чином пасувала і зв’язуюча Олена Стасівська, відчувалася недолікованість травми в Анни Єфременко, якій очевидно боляче було стрибати. В сукупності всі ці моменти швидко забезпечили «Хіміку» суттєвий очковий відрив як до кінця першого сету, так і до середини другого.

Саме тоді у поєдинку стався момент, котрий цілком міг повністю змінити картину боротьби. Поступаючись – 11:18, підопічні Віктора Туркули дещо несподівано спромоглися організувати потужний контрудар. Оксана Мадзар, Олександра Міленко і Марина Мельниченко в один момент якось просто перестали помічати чужі блоки і результативно обводити їх. Це стало для южненок великою несподіванкою, тож уже незабаром табло висвітлювало – 20:20.

Втім, «Галичанка» як стрімко спалахнула, так стрімко і згасла. Ніби злякавшись власного вдалого відрізку, тернополянки в кінцівці сету знову наробили цілу купу помилок, що дозволило «Хіміку» схилити шальки терезів на свій бік.

Ну, а в третій партії, після нетривалої «заруби» на самому початку, Анастасія Крайдуба і Юлія Бойко протягом буквально двох хвилин забезпечили своїй команді п’ятиочковий гандикап. Сил і натхнення, щоби вдруге видати гідну відповідь, у волейболісток «Галичанки» вже просто не залишилося…

БАРКОМ-КАЖАНИ – ЛОКОМОТИВ – 3:0(27:25, 25:19, 25:17)

«Барком-Кажани»: Паласюк, Діденко (к), Кісілюк, Гладенко, Тевкун, Жуков; Брова (л), Бокшан, Семенюк, Бібер. Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.

«Локомотив»: Капаєв, Дрозд, Томин (к), Шевченко, Остапенко, Синиця; Фомін (л), Ковальов, Кучер. Тренер – Ігор ЗЯБЛІЦЕВ.

Судді: Босенко, Гулька.

Тривалість матчу: 82 хв. (30+27+25).

Найкращі гравці (за версією ФВУ): Діденко – Томин.

На відміну від попереднього, прогнози стосовно цього протистояння були куди більш стриманими. Мовляв, зустрічаються приблизно рівні за своїм потенціалом суперники, фаворита серед яких визначити просто неможливо. І все ж на питання прес-служби ФВУ до наставника «Баркома-Кажани» Угіса Крастіньша, чи не має в нього опасіння, що незабаром його команді доведеться розстатися с красенем-кубком, завойованим рік тому, той відповів коротко і вичерпно: «А навіщо?» І трохи згодом додав: «Якщо на початку сезону в поєдинку за Суперкубок наша готовність справді була гіршою, ніж у «Локомотива», то нині картина зовсім інша…»

Переконатися, що вона і справді інша, довго чекати не довелося. Протистояння характерів у стартовій партії вийшло дуже запеклим, проте коли харків’янам двічі вдавалося відриватися на три очки, львів’яни ці відставання відігравали напрочуд швидко і легко. Тож не дивно, що справа дійшла до «більше-менше». І саме тоді гравці «Локомотива» припустилися фатальної помилки, яка, склалося враження, дуже негативно відобразилася на їхньому психологічному стані у подальшому. Зокрема, чим далі – тим очевиднішим ставав факт, що в заочній суперечці кожен виконавець «Баркома-Кажани» свого харківського візаві хоч трішечки, але таки переважав. Особливо же зв’язуючий Владислав Діденко, який відверто феєрив, тоді як Юрій Синиця, так здалося, нервував дедалі більше. А звідси малювалася якість передач на головних бомбардирів – відповідно Володимира Тевкуна та Юрія Томина. Тож якщо перший бомбив чужу зону фактично не помічаючи блоків, то другому це вдавалося значно рідше. Додайте до цього невеличку перевагу «кажанів» у загальному ККД подач, прийомів і тих же блоків – і не важко буде зрозуміти, чому в другій та третій партіях перевага «Баркома» була уже досить відчутною. Зрештою, львівська команда, як і раніше южненська, тріумфувала цілком закономірно…

…Апогеєм же справжнього волейбольного свята стала урочиста церемонія нагородження його головних дійових осіб. У тому числі й арбітрів, які отримали персональні призи, зокрема, і з рук олімпійського чемпіона Володимира Іванова. Ну, а безліч персональних відзнак найкращим гравцям значно покращили настрій навіть переможеним. Рівно як і теплі слова підтримки від президента національної федерації Михайла Мельника та голови Опікунської Ради Василя Кременя…

Залишається додати, що MVP обох фіналів цілком справедливо були визначені, відповідно, Анастасія Крайдуба та Володимир Тевкун.

Отже, кубковий фінал завершено, проте попереду у спортсменів вирішальні поєдинки в рамках чемпіонату Суперліги. Свято волейболу триває!

Прес-служба ФВУ

Фото із сайту vc.khimik.com.ua