У вирішальному протистоянні за пряму путівку на континентальну першість українська збірна поступилася без шансів.

Впевненно перемігши вчора збірну Угорщини – 3:0, білоруська команда продемонструвала при цьому досить змістовну та різнотактичну гру. По всьому було видно: до цього турніру білоруси підготувалися дуже добре і втрачати свй шанс не збираються. Тож, на превеликий жаль, і у вирішальному поєдинку змагань проти українців вони зуміли, так би мовити, впевнено відіграти першим номером, не дозволивши нашим хлопцям всерйоз вчепитися бодай за один сет...

БІЛОРУСЬ – УКРАЇНА 3:0 (25:16, 25:11, 25:21)

Білорусь: Грецький, Балика, Сушинський, Давіскиба, Дулевський, Бабкевич; Ковальов (л), Пятревич.

Україна: Бовсуновський, Любич, Величко, Уривкін, Безуб, Коровін; Андрєєв (л), Єгошин, Ведохін.

Тривалість матчу: 65 хв. (22+20+23).

Судді: Мардар (Румунія), Ковач (Сербія).

Кращі гравці (за версією ФВУ): Давіскиба - Безуб.

15 квітня. Черкаси. ПС «Будивельник». 550 глядачів.

Коли напередодні турніру головний тренер української збірної Всеволод ВЕРЕМІЄНКО зазначив, що лише за 11 днів підготовчого збору створити по-справжньому боєздатну команду неможливо, то це були не просто слова. Хоч як прикро, але справжній рівень більшості наших 17-річних парубків насправді дуже далекий від бажаного, тож залишалося сподіватися лише на їхню силу характеру і тактичну дисципліну. Ну й, ще на підтримку глядачів, який справді зібралося чималенько. Проте, відверто кажучи, це і все, що наша команда могла реально протиставити білоруській. Остання ж мала у власному арсеналі куди більше вагомих аргументів і не дивно, що саме на них ставку і зробила.

Вже зі старту першої партії білоруси виказали спроможність куди чистіше й надійніше діяти на прийомах, а це значно спростило їхньому зв'язуючому завдання ювелірніше розкидувати передачі. При цьому найчастіше м'яч знаходив Владислава Давіскибу, і той досить вправно або обводив українські блоки, або просто перекидав їх. Вдалі дії лідера одразу ж дозволили збірній Білорусі повести в рахунку, який потім жодного раз не став хоча б рівним. Знову ж таки – на жаль, але ігровий малюнок «синьо-жовтих» аж ніяк не складався, а поодинокі вдалі дії окремих виконавців насправді нічого не вирішували. В основному ж наші волейболісти припускалися величезної кількості помилок, які суперники використовували безжально.

Другий сет пройшов майже за таким же сценарієм, тобто – без жодної надії переломити хід боротьби. Білоруси грали точніше, технічніше, надійніше та, якщо хочете, розумніше. Тож рахунок складався цілком по грі.

А ось у третій партії, склалося враження, наші хлопці вирішили геть забути про рахунок і просто боротися. Та навіть це допомогло лише на певний час. Незабаром білоруси знову втекли у комфортний відрив і впевнено зберігали його до переможного завершення всього поєдинку. Наприкінці українцям вдалося відіграти чотири м'ячі поспіль, проте на більше не спромоглися.

Що ж, слід визнати, що збірна Білорусі зіграла значно сильніше і виборола єдину путівку до чемпіонату Європи цілком закономірно. Ну, а нашим хлопцям треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися!

volleyball.ua